Дуже багато людей хочуть забрати в свій будинок саме маленького кошеняти – 8-тижневого, а то і 6-тижневого. При цьому, як правило, посилаються на вдалий власний досвід або досвід знайомих. В такому бажанні нічого немає дивного – маленькі кошенята чарівні, всі хочуть з ними пограти і кожен день бачити, як вони розвиваються. Однак, не всі замислюються про те, що забирати кошеня від кішки в такому ранньому віці небезпечно для здоров’я і навіть життя, не кажучи вже про стрес, який малюк отримає. Саме в тому віці, коли багато кошенят беруть, налагоджується імунітет і відбуваються зміни в розумовому і фізичному розвитку тварини.

Тільки до 12-ти тижнів кошеня більш-менш готовий покинути маму-кішку і почати самостійне життя з господарем. В цей час імунітет, який малюк отримує від материнського молока, йде на спад. Починає розвиватися імунітет після вакцинації, а це означає, що без материнських грудей малюк тепер може обійтися, він кілька зміцнів. Більш раннє ж відлучення загрожує захворюваннями, в тому числі і такими частими для кошенят, як діарея і захворювання дихальних шляхів, що супроводжуються частим чханням.

Якщо кошеняті вже робили вакцинацію (перші щеплення – від панлейкопении, кальцівірусамі і ринотрахеїту) – це не означає, що тепер кошеня цих захворювань не піддасться. До повторної вакцинації імунітету ще немає. А деякі кішки потребують і в більш пізній вакцинації – тижнів в 16, а не в 12, як зазвичай. Крім цього, кошеня повинен бути добре фізично розвинений, набрати вагу – тоді він легше перенесе розлуку з матір’ю і переїзд в новий будинок.

Є й тут проблеми, які виникають, якщо взяти кошеня занадто рано. Важливим етапом в житті котячого дитинчати є відлучення від материнських грудей. Ніхто не зробить цього так правильно, дбайливо і твердо, як сама мама-кішка. Якщо ж відлучення від материнських грудей відбувається неправильно, в майбутньому можна очікувати серйозних поведінкових проблем. Різка зміна харчування також негативно позначається на організмі малюка – виникає при цьому діарея (пронос) – наслідок неправильного харчування і причина зневоднення, яке несе в собі реальну загрозу життю.

Крім іншого, навички користування туалетним лотком кошеня теж отримує від мами. Людині привчити його до цього непросто, а материнське поведінку кошеня з задоволенням копіює.

Поведінка кошеня, його емоційний стан можуть бути сильно порушені при ранньому відлученні кошеня від мами. Саме мама вчить свого дитинчати спілкуватися з іншими тваринами, “розмовляти” на котячому мовою. Якщо ж позбавити кошеня цих перших уроків, він може стати заляканим, боязким, невпевненим, навіть боягузливим або, навпаки, нез’ясовно – агресивним. Словом, психіка буде засмучена. Кошенята старшого віку набагато краще пристосовуються до нових обставин, а до господаря відчувають швидше цікавість, ніж страх, так як вже отримали від матері перші уроки і відчувають деяку впевненість в собі.

В компанії мами кошеняті не страшно знайомитися і з людиною. Він бачить, що мати не боїться людей і теж не відчуває перед ними страху. Якщо ж нові люди з’являються в житті кошеня без мами, поки він ще не встиг до них повністю звикнути – він може боятися їх все життя. Розвивається щось на кшталт фобії – людина в краватці або в сонцезахисних окулярах може здаватися тварині дуже страшним, якщо при мамі такі люди ніколи не з’являлися.

Отже, оптимальний вік, коли можна забирати кошеня від кішки в новий будинок – близько трьох місяців. Зрідка – раніше, якщо кошеня розвинений, активний, грайливий і не має проблем зі здоров’ям.

  • По-перше, від материнських грудей він, швидше за все, має бути відлучений. А значить – немає проблем з годуванням, він може їсти тверду їжу.
  • По-друге, імунна система кошеня в порядку. Необхідні вакцинації позаду, і різко знижений ризик різних захворювань.
  • По-третє, кошеня готовий спілкуватися з людьми та іншими тваринами (це дуже важливо, якщо в будинку вже є кішки, собаки).

Звичайно, кожному хочеться бачити розвиток малюка-кошеня буквально з перших кроків, спостерігати цю беззахисність і становлення характеру. Але кошеня з часом перетворитися на кішку, поведінка і здоров’я якої багато в чому буде залежати від того, що відбувалося з нею в ранньому віці. Тому краще побороти бажання брати в будинок зовсім маленького кошеняти. Нехай пару зайвих місяців він побуде з мамою, де йому тепло, спокійно і комфортно. У цьому випадку більше шансів, що з кішкою і у господаря не буде особливих проблем. Вона буде весела, здорова, грайлива, впевнена в собі і завжди готова дарувати людині радість і свою дружбу.

Тому майбутньому власникові потрібно набратися терпіння – місяць або два очікування – не така вже й дорога плата за півтора десятка щасливих років.